Працювати роботизовані коробки можуть в автоматичному, автосеквентальному, ручному (функція Tiptronic) режимах. Найкращими вважаються преселективні «роботи», у яких є два окремі вали для парних і непарних швидкостей з окремими зчепленнями. Практична їзда
Почнемо з того, що до «робота» потрібно звикнути. Роботизована коробка зручна для водіїв-початківців — їм не потрібно виробляти автоматичні навички плавної роботи з педаллю зчеплення, прибирати руку з керма для роботи з важелем перемикання швидкостей. Водії, які звикли до механічної трансмісії, мають адаптуватися до особливостей «робота» — для цього потрібно потренуватися у спокійній дорожній обстановці, уникаючи складних ситуацій. Найпростіше звикнути до роботизованої трансмісії водіям, які їздили з «автоматом» — звикання зводиться до з’ясування індивідуальних моментів поведінки конкретної моделі.
Як і інші автоматизовані трансмісії, роботизована коробка абсолютно не підходить «гонщикам», які використовують різкі прискорення на зниженій передачі. Не виконає «робот» і повороти «із заносом», що потребують одночасного натискання гальма та акселератора. Оптимізована поведінка «робота» перешкоджає режимам, шкідливим для двигуна, які часто використовуються у спортивних стилях їзди.
Для прикладу можна розглянути тривалий обгін на підйомі, який використовував на практиці будь-який водій потужної машини. При цьому водій зазвичай переходить на нижчу передачу і збільшує швидкість. При виникненні загрози на зустрічній смузі — можливе перемикання ще на одну передачу вниз, при якому машина робить різкий ривок. Всі ці еволюції в ручному режимі «робот» виконає, але зовсім не так, як ви звикли — набагато плавніше, розглядаючи ваші дії як «насильство» над двигуном.
Переваги та недоліки роботизованої коробки
Головною перевагою «роботів» визнано їхні економічні показники: невисока вартість самого механізму (дешевше за АКПП), вибір економних режимів, збереження ресурсу двигуна та зчеплення. Для конструкції автомобіля перевагою є і невелика вага коробки. Важливим є спрощення дій водія, що дозволяє при спокійній манері їзди не використовувати навіть ручний режим керування. У найкращих конструкціях системи керування самостійно вибирають «зимовий» режим роботи. Найкращі коробки обладнані підкермовими перемикачами-пелюстками, що дозволяють швидше перемикати передачі в автосеквентальному режимі.
Значним плюсом визнано ремонтопридатність механізму, який у механічній частині мало відрізняється від МКПП, що робить можливим його ремонт на звичайній СТО. Конструктори та експлуатаційники вважають роботизовані конструкції надійнішими, ніж автоматичні або варіаторні. Економія коштів порівняно з ними відбувається і завдяки використанню масла в коробці.
Мінусами при їзді є відчутні моменти перемикань, відкати при старті під гору, затримки в роботі, ривки при перемиканнях — для простих коробок. У роботизованих коробках із двома зчепленнями більшість цих проблем вирішено. Іншим недоліком «роботів» визнано неможливість програмування, внесення індивідуальних змін, а також збої прошивки електронного блоку, які важко піддаються ремонту.
Складна конструкція, збільшена вартість механізму та його ремонту — недоліки преселективних «роботів».
Роботизована коробка передач створена для полегшення дій водія автомобіля. У ній використовується механічна коробка передач, якою керує не водій, а електронний роботизований блок керування. Конструктивно це виражено у відсутності педалі зчеплення. Розрізняють повністю електронні та гідравлічні системи. У них вибором, змиканням-розмиканням передач зайняті актуатори (сервоприводи). Це можуть бути крокові електромотори з редуктором та актуатори гідравлічного типу.
